На мапі України – це одне з багатьох сіл. Для мене – моя батьківщина. Є в мене така теорія: почуття патріотизму починається з п’яток - це земля, по якій ходив малими босими ногами. Колись я ходила босоніж по шовковій гермаківській траві, і по колючій стерні… Моя перша косметика – густофіолетова морва на щасливому дитячому обличчі… Якісь космічні ідеї народжувались в голові під супровід ритмічного ремигання корови, яку доводилось пасти на Лонці, на Леваді і по фосах.
Тепер живу далеко, приїжджаю в рідне село рідко, нічого і нікого тут не впізнаю. Однак Гермаківка залишається в мені.
Файна ініціатива створити блог „Вікно в Гермаківку”! Авторові дяка, якщо йому вистачить сил розбудувати його, вдихнути життя і підтримувати його пульс. Зазирнувши до блогу, ймовірно, дізнаюся про нові факти і плітки, побачу фото минувшини і днів наступних. Отож віднині в задзеркаллі інтернет-мережі розпочинається віртуальне життя моєї малої батьківщини. Гер-маків-чани, приєднуйтесь!
З повагою, СвК
